Поширені ознаки страху, тривоги та стресу у дітей раннього віку  

Вимушено шукати безпеку в новій країні дуже складно. У маленьких дітей може бути недостатньо слів, щоб висловити свої почуття, тому їхні емоції часто проявляються в поведінці. Ось загальні ознаки страху, тривоги та стресу в маленьких дітей: 

 

• Проблеми зі сном - наприклад, труднощі із засинанням наодинці, часті прокидання, нічні кошмари або справляння потреби в ліжко

• Повернення до поведінки або звичок більш молодшого віку

• Страх розлуки з батьками або опікуном

• Виникнення нових страхів або тривог, нездатність заспокоїтися після потрясіння

• Наявність фізіологічних скарг (болі в животі, головні болі та ін.)

 

Допомога дітям у подоланні стресу  

Як батько або опікун, ви перебуваєте в найкращому становищі, щоб допомогти своїй дитині оговтатися від минулих подій, впоратися із тривогою і адаптуватися до нового середовища. Ось кілька порад, як ви можете допомогти дитині впоратися зі стресом: 

 

• Виділіть час, щоб побути разом, щоб обійняти і дати зрозуміти, що ви поруч щоб захистити.

• Якщо ви повинні піти, скажіть їм, куди ви йдете і коли повернетеся. Залиште знайому річ, яка може допомогти їм відчути себе в безпеці. 

• Тримайте їх подалі від страшних образів і розмов. 

• Встановіть розпорядок дня, який включає чіткий час для підйому, прийому їжі та сну. 

• Робіть з ними звичні речі, наприклад, співайте улюблену пісню або розповідайте улюблену історію. 

• Нехай ваша дитина по-своєму розповість про те, що з нею сталося чи що вона відчуває.

• Якщо ваша дитина погано себе поводить, поцікавтеся, що вона відчуває, і покажіть їй кращий і більш позитивний спосіб реагування.  

• Коли дитина погано себе веде, зберігайте спокій. Це її заспокоїть і дасть змогу зрозуміти, що з вами вона в безпеці.

 

Особливості поведінки у дітей: Коли звертатися за допомогою

Вашій дитині потрібен час, щоб відновитись та адаптуватись. Однак, якщо ви помітили подібну поведінку, зверніться за порадою до лікаря, вчителя, соціального працівника або психолога:   

 

• Настрій або поведінка вашої дитини не покращується і не погіршується 

• У вашої дитини часто виникають тілесні скарги (головний біль, біль у животі та ін.) 

• Ваша дитина відчуває труднощі з відновленням раніше освоєної навички або ви турбуєтеся про її розвиток 

• Ваша дитина говорить про нанесення шкоди собі та/чи іншим або проявляє агресивну поведінку